Хурма — екзотика у наших садах

rectangle

Ще до минулого століття хурма вважалась дефіцитним, екзотичним фруктом для жителів України, привезеним з далеких південних країн. Але завдяки роботі селекціонерів, тепер її можна вирощувати і в наших садах. Солодкі, приємної текстури плоди хурми є улюбленим лікувальним і вітамінним фруктом. Якщо ви досі не наважувались посадити це прекрасне дерево через стереотипні упередження, тоді в цій статті ми розвіємо ваші сумніви щодо вирощування дерев хурми у помірних широтах! Батьківщиною хурми вважається Північний Китай, її ще називають “китайським персиком”. З латинської “хурма” перекладається як “їжа богів”. Така назва не випадкова, а пов'язана з смаковими і корисними якостями плодів. Хурма має ніжний, солодко-терпкий смак. Плоди хурми яскраво-оранжевого кольору, в них міститься набагато більше бета-каротину ніж у гарбузі чи томатах, що позитивно впливає на зір та стан шкіри. Хурма легко втамовує голод, при цьому малокалорійна і багата вітаміном С і мікроелементами — калієм, магнієм, кальцієм, залізом та ін. Якщо покласти хурму в морозилку, то за кілька годин її смак стане солодким як мед.

Найпоширеніші види хурми

Хурма вірджинська або віргінська (тут і далі вставляємо посилання на карточки товарів) походить родом зі східних регіонів США. Росте у вигляді листопадного дерева. Листя велике, щільне, овальної форми з загостреними кінчиками. Має потужне глибоке стрижневе коріння. Хурма переважно дводомна культура, хоча зустрічаються і однодомні, тобто можна висаджувати по одному саджанцю в саду. На дереві присутні роздільностатеві квітки, які запилюються вітром і комахами. Особливістю вінгірської хурми є її морозостійкість. Дерево здатне витримати морози до -32°С. Цей вид користується великою популярністю серед садівників. Зазвичай молоді саджанці використовують як підщепу для інших дерев.

Хурма звичайна або кавказька в дикій природі зустрічається в південних країнах Азії, у субтропічному кліматі. Зокрема, можна зустріти і в Криму та на узбережжі Кавказьких гір. Це листопадне дерево висотою до 3 м. темно-зелене овальне листя густо вкриває крону так, що за ним зовсім не видно плодів. Квітки зеленуваті, дрібні, з'являються в червні. У вересні-жовтні починають достигати невеликі, сплюснуті плоди. Особливістю цього сорту є можливість заморожування плодів, вони на відміну від інших сортів не втрачають своїх смакових якостей. Терпкий післясмак чудово поєднується з м’ясистою та соковитою м’якоттю.

Поради при вирощуванні хурми в саду

Для початку потрібно правильно підібрати сорт хурми. Найкраще обирати саджанці, які прищеплені на віргінській хурмі. Це пов'язано з унікальними особливостями кореневої системи саджанців, вона стрижнева і дуже глибоко заглиблюється в ґрунт. Зовні таке коріння нагадує морквину, забарвлення темне, майже чорне.

Правильно підібране місце посадки. Ділянку обирають з південної сторони саду, захищену від вітрів. До складу ґрунтів хурма невимоглива.

Посадка та догляд

Залежно від клімату саджанці хурми висаджують весною або восени. Посадкову яму копають розміром 50*50*50 см, величина ями залежить від величини коріння саджанця. Дно ями встеляють шаром родючої землі. В роблять земляний горбок, коріння обережно розправляють і спрямовують вниз. Потім саджанець присипають землею, ущільнюють і рясно поливають, пристовбурові кола мульчують шаром тирси або сухого листя. Коренева шийка повинна бути на рівні з землею або заглиблена на 4-6 см. Далі догляд за хурмою зводиться до періодичного поливу і підживлення. В перші роки після посадки молоді дерева хурми вкривають на зиму. Поступово зі зниженням температур рослини присипають землею, закриваючи місце щеплення. Далі продовжують укривати: стовбур обв'язують агроволокном або мішковиною, роблять каркасне повітряно-сухе укриття - «курінь» з гілок, стебел кукурудзи і ін. Дорослі дерева можуть зимувати без укриття, за умови якщо зима буде сніжною і м’якою. Восени рекомендуємо провести побілку стовбурів, щоб захистити від наземних шкідників. Протягом 2-3-ох років після посадки добрива вносити не потрібно. Далі комплексні добрива вносять в період плодоношення.

Перші урожаї збирають через 3-4 роки після посадки культури. Спершу плодів буде мало і вони будуть дрібними, але з кожним роком урожаї будуть збільшуватись. Дозрівають плоди хурми на початку жовтня. Красиві оранжеві або жовтогарячі плоди будуть окрасою саду. Залишивши плоди на гіллі до перших заморозків, то їх смак зміниться, знизиться терпкість плодів.

У садівництві використовують безліч сортів хурми, що є результатом тривалої клопіткої праці селекціонерів. Серед садівників найбільшою популярністю користується сорт Мідер.

Хурма Мідер — ранній, самоплідний сорт, виведений американськими селекціонерами. Характеризується високою морозостійкістю та відмінними смаковими якостями. Походить він від хурми віргінської, звідси і стійкість до низьких температур. Достигати плоди починають з другої половини жовтня і довгий час можуть триматись на гіллі. Період достигання триває протягом двох тижнів. Середніх розмірів плоди мають округлу форму, вагою 60-70 гр, трошки сплюснуті по краях. М’якоть, при повному дозріванні, ароматна з терпким післясмаком, без кісточок. Сорт витримує морози до -30°С.

При правильному виборі сорту і забезпеченні надійного зимового укриття для молодих саджанців хурму можна вирощувати на всій території України. Хурма невимоглива до грунтів, стійка до хвороб і шкідників. Доросле дерево може дати до 80 кг врожаю плодів.

Хурма - не просто десертний фрукт, але і оригінальний інгредієнт в кулінарії. Додаючи в повсякденні страви помаранчеві дольки хурми, ви додасте їм яскравий вигляд і пікантний смак. А в сушеному вигляді плоди стануть корисним замінником солодощів до чаю.